Ревматоїдний артрит: особливості лікування

Актуальність

Ревматоїдний артрит (РА) належить до автоімунних захворювань зі складним патогенезом і провідною роллю системного запалення, яке вражає осіб працездатного віку та призводить до вкрай негативних соціально-економічних наслідків. Високий ризик виникнення коморбідності у пацієнтів з РА, особливо з боку серцево-судинної системи, травного тракту та гепатобіліарної системи, пояснюється тривалим запаленням, яке призводить до розвитку інсулінорезистентності тканин та є етіологічним фактором виникнення цукрового діабету (ЦД). Попередніми рандомізованими дослідженнями встановлено, що внаслідок системного запалення ЦД виникає у пацієнтів з РА на 50% частіше, що втричі підвищує ризик виникнення серцево-судинних ускладнень і утруднює ранню діагностику хвороби. Водночас коморбідність взаємообтяжує перебіг РА та ЦД, знижує ефективність лікування та поглиблює фізичну і соціальну дезадаптацію пацієнтів із РА. Усе зазначене суттєво погіршує прогноз хвороби. Стандартизований підхід до лікування РА передбачає призначення хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів (ХМАРП), які поділяються на дві групи: синтетичні ХМАРП та біологічні ХМАРП. Фармакологічна дія обох груп препаратів подібна та спрямована на зменшення вираженості запалення шляхом пригнічення конкретних імунокомпетентних клітин. Однак під час дослідження безпеки для пацієнтів отримано результати потенційно нижчого ризику виникнення ЦД при застосуванні біологічних ХМАРП порівняно з іншими ХМАРП. Мета проведеного дослідження — довести вищу безпеку біологічних ХМАРП для пацієнтів з РА.

Об’єкт і методи дослідження

До дослідження залучені отримані з лікарень дані 67 756 пацієнтів з РА, ускладненим ЦД.

Результати

Дослідники порівнювали частоту виникнення ЦД у двох групах пацієнтів: у 1-й групі отримували адалімумаб та інфліксимаб; у 2-й групі — абатацепт. При порівнянні отриманих даних частота виникнення ЦД була вищою у 1-й групі порівняно із 2-ю групою: 6,8 та 6,6 випадків на 1000 осіб упродовж року (95% довірчий інтервал (ДІ) 6,1–7,6 та 5,4–7,9 відповідно). Інше дослідження дало результати підвищення рецепторної чутливості до глюкози у 15 пацієнтів групи абатацепту. Також дослідники зазначили підвищений ризик виникнення ЦД серед пацієнтів, які застосовували етарнецепт порівняно із групою абатацепту: відносний ризик (ВР) 2,34, 95% ДІ 1,11–3,03 та ВР 2,34, 95% ДІ 1,38–3,98 відповідно. Однак маленька вибірка пацієнтів не дала змоги отримати достовірні дані при вивченні частоти виникнення ЦД у пацієнтів, які застосовували голімумаб, тофацитиніб, цертолізумаб і тоцилізумаб.

Висновки

Таким чином, необхідні подальші дослідження безпеки застосування різних видів ХМАРП у пацієнтів з РА.

  • Desai R.J., Dejene S., Jin Y. et al. (2020) Comparative Risk of Diabetes Mellitus in Patients With Rheumatoid Arthritis Treated With Biologic or Targeted Synthetic Disease‐Modifying Drugs: A Cohort Study. ACR Open Rheumatol., 2(4): 222–231. doi: 10.1002/acr2.11124.
  • https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7164631

Юлія Жарікова

У дослідженні оцінюється вірогідність виникнення коморбідних станів у пацієнтів із ревматоїдним артритом
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *