Ревматоїдний артрит: ефективність патогенетичного лікування

Актуальність

Лікування пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) становить надзвичайно актуальну клінічну та соціальну проблему, незважаючи на великий вибір препаратів із протизапальною активністю. З метою досягнення клінічної ремісії та зниження активності захворювання, згідно з Рекомендаціями Американської колегії ревматологів (ACR) та Європейської антиревматичної ліги (EULAR) засобами першої лінії для пацієнтів з РА є хворобо-модифікуючі препарати (ХМАРП), які за походженням поділяються на дві групи: синтетичні та біологічні (сХМАРП та бХМАРП). Фармакологічна дія обох підгруп подібна та спрямована на пригнічення реакції імунокомпетентних клітин та зменшення, таким чином, вираженості запалення. Попередні результати дослідження довели більшу безпеку застосування бХМАРП. Однак залишається суперечливим застосування біосимілярів у пацієнтів, які не досягли клінічної ремісії за допомогою метотрексату. З метою доведення ефективності біосимілярів дослідники на чолі з Беат Візлер (Beat Wieseler), Інститут якості та ефективності охорони здоров’я, Німеччина, провели огляд 45 рандомізованих досліджень. Результати опубліковані в липневому номері«British Medical Journal» (Британський медичний журнал).

Результати

До огляду залучені дані, отримані до лютого 2017 р. Усі пацієнти були старші за 18 років та отримували додатково до метотрексату або окремо один або декілька з восьми препаратів підгрупи бХМАРП не менше як 24 тиж. Клінічно значущу ремісію, визначену як індекс активності CDAI ≤2,8, виявлено у 10 869 пацієнтів, які отримували комбінацію метотрексату та адалімумабу, цертолізумабу пеголу або голімумабу. Ремісії не вдалося досягти пацієнтам, які застосовували комбінацію метотрексату та анакінри. Низька активність хвороби, яка визначалася індексом активності CDAI ≤10, статистично значущою виявилася у групі пацієнтів, які отримували абатацепт, адалімумаб, інфліксимаб або толізумаб. Найменший результат отриманий у групі анакінри. Найбільше зменшення вираженості больового синдрому було зазначене при застосуванні абатацепту або тоцилізумабу. Стосовно обсягу моторних функцій переваг між різними біосимілярами не виявлено. При порівнянні частоти виникнення серйозних побічних ефектів та інфекційних ускладнень найвищі показники виявлені у пацієнтів, які застосовували цертолізумаб пегол. Щодо якості життя виявлено клінічно значущу перевагу застосування голімумабу порівняно з анакінрою. Втомлюваність та смертність виявилися однаковими у всіх пацієнтів. Враховуючи спрямованість застосування бХМАРП на досягнення клінічної ремісії, дослідники дійшли висновку, що різні комбінації препаратів є варіантом лікування, а вибір лікарського засобу базується на анамнестичних та лабораторних даних та має враховувати наявність коморбідних захворювань у пацієнта.

Висновки

Таким чином, залишається проблема відсутності широкомасштабних рандомізованих досліджень ефективності препаратів групи біосимілярів у лікуванні пацієнтів із РА.

  • Janke K., Biester K., Krause D. et al. (2020) Comparative effectiveness of biological medicines in rheumatoid arthritis: systematic review and network meta-analysis including aggregate results from reanalysed individual patient data. BMJ, 370: m2288. Jul. 7. doi: 10.1136/bmj.m2288 (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7338922).

Юлія Жарікова

Огляд ефективності лікування ревматоїдного артриту (2020)
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *