Періанальний стрептококовий дерматит: диференційна діагностика та лікування

Актуальність

Періанальний стрептококовий дерматит (ПСД) — інфекційне дерматологічне захворювання, яке викликається β-гемолітичним стрептококом групи А, зазвичай обмежується безпосередньо періанальною ділянкою, хоча може поширюватися на промежину та геніталії. ПСД характеризується розвитком періанальної еритеми яскраво-червоного кольору із чітко визначеними межами, яка супроводжується свербежем, больовим синдромом, утворенням тріщин/ерозій, що може призвести до рефлекторних порушень при дефекації. Згідно зі статистичними даними, частота поширеності ПСД у США становить 1:300, а в поєднані з вульвовагінітом — 1:200.

Особливо часто ПСД виникає у дітей після перенесеної стрептококової ангіни, нозофарингіту або гнійничкових інфекцій шкіри. Симптоми ПСД можуть тривати від 3 тиж до 6 міс і включають яскраво-червону еритему, яка супроводжується свербежем та ректальним болем, також можливе випорожнення із кров’яними прожилками.

Оскільки знання цієї патології серед сімейних лікарів поки недостатнє, діагноз ПСД часто встановлюють із затримкою (статистичні дані свідчать, що в середньому затримка діагнозу становить півроку). Початкові терапевтичні схеми, які затримують призначення етіотропного лікування, включають застосування місцевих протигрибкових препаратів, місцевих глюкокортикостероїдів та пероральних протипаразитарних засобів. Мета цієї публікації — нагадати сімейним лікарям про це захворювання. Адже раннє виявлення, діагностика та лікування ПСД значно зменшать дискомфорт пацієнта.

Клінічний випадок

За медичною допомогою звернулися батьки чотирирічного хлопчика, який скаржився на свербіж та біль в ділянці прямої кишки. При фізикальному обстеженні виявлено яскраво-червоний висип, який поширювався на 3 см по периферії навколо періанальної ділянки. Також виявлено кілька папул, розміщених по периферії. Наявні незначні слизові виділення. Призначена терапія: протягом 1-го тижня хлопчик лікувався маззю A&D та дитячою присипкою, без поліпшення симптомів. Далі до схеми було додано протигрибковий засіб. Через 2 тиж лікування не виявлено зменшення вираженості симптомів, після чого пацієнта направлено на консультацію до педіатра. Діагноз ПСД був підтверджений за допомогою експрес-тесту на стрептокок.

Етіологія та епідеміологія

ПСД викликається β-гемолітичним стрептококом групи А, зазвичай виникає у дітей віком від 6 міс до 10 років, хлопчики більш схильні до розвитку ПСД, ніж дівчата, співвідношення 3:1 і 2:1. Незважаючи на те що ПСД зазвичай вважається дитячим захворюванням, у літературі також наявні повідомлення про випадки ПСД і серед дорослих осіб.

В одному дослідженні повідомлялося, що частота захворюваності на ПСД становить 218 випадків на 2 тис. відвідувань дитячих амбулаторій. Ознаки та симптоми, про які повідомлялося в дослідженні, включали періанальний дерматит (90%), періанальний свербіж (78%), ректальний біль (52%) та випорожнення з кров’ю (35%). Також повідомлялося про поширення інфекції серед членів родини у 50% випадків ПСД.

Застосування протигрибкових засобів, місцевих глюкокортикостероїдів та пероральних протипаразитарних препаратів не покращили перебігу ПСД. Ці терапевтичні призначення зазвичай призводять до затримки діагностики та призначення етіотропного лікування.

Клінічна картина

При фізикальному обстеженні виявляють яскраво-червону еритему. Лихоманка та системні ознаки відсутні. Іноді наявні тріщини, слизові виділення та жовті шкірочки (рис. 1, 2).

Типові симптоми ПСД включають:

  • біль у промежині;
  • біль при дефекації, що призводить до запорів;
  • свербіж;
  • кров у калі;
  • гнійний ексудат;
  • відсутність системних симптомів.
Рис. 1. Періанальна еритема (Palha M.J., 2019)
Рис. 2. ПСД, викликаний β-гемолітичним стрептококом групи А (Brilliant L.C., 2020)

Диференційний діагноз

Диференційна діагностика ПСД включає пелюшковий дерматит, кандидоз, псоріаз, себорейний дерматит, сексуальне насильство, інвазію гостриків, локальну травму та запальні захворювання кишечнику. Експрес-тест на стрептокок може допомогти у діагностиці ПСД. Для остаточного діагнозу ПСД необхідні бактеріальні мазки з уражених ділянок; оптимально — ексудат з подальшим направленням на культуральне дослідження. Рецидиви захворювання відзначають у 39%, тож рекомендоване ретельне спостереження пацієнтів із ПСД.

Лікування

Етіотропне лікування включає застосування амоксициліну у дозі 40 мг/кг маси тіла у 3 прийоми та/або місцеве призначення мупіроцину 2% 3 рази на добу протягом 10 днів. Альтернативними варіантами терапії є застосування пеніциліну, кліндаміцину фосфату та еритроміцину. Хоча пеніцилін є рекомендованим препаратом при лікуванні пацієнтів із β-гемолітичною стрептококовою інфекцією, амоксицилін краще переноситься пацієнтами педіатричного профілю.

Прогноз

У разі застосування антибактеріальних препаратів симптоми ПСД зазвичай зникають протягом 14–21 дня від початку терапії. Однак наявний ризик рецидиву внаслідок поганої гігієни дітей. Тож, пацієнтам педіатричного профілю та їх батькам/опікунам необхідно надати відповідні рекомендації.

Список використаної літератури

Анна Хиць

Наведено огляд літератури щодо диференційної діагностики та лікування періанального стрептококового дерматиту
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *