Хронічна хвороба нирок: ефективність застосування алопуринолу

Як відомо, підвищений рівень сечової кислоти (СК) пов’язаний із підвищенням ризику розвитку та прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН). Попередні дослідження продемонстрували наявність зв’язку між рівнем СК у крові та прогресуванням ХХН. Так, рівень СК лінійно збільшується, відповідно до зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Таким чином, постає питання, чи може підвищений рівень СК у крові відіграти роль у зниженні прогресування ХХН і чи є рівень СК непрямим маркером зниження функції нирок.

Результати деяких досліджень свідчать, що зниження рівня СК за допомогою застосування алопуринолу або фебуксостату може уповільнити прогресування ХХН. Тож, групою вчених проведено дослідження, мета якого — оцінити ефективність застосування алопуринолу щодо прогресування ХХН.

Методи

У рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження були відібрані дорослі пацієнти зі ХХН ІІІ–IV стадії та з відсутністю в анамнезі подагри з 31 медичного центру Австралії та Нової Зеландії. Підвищений ризик прогресування ХХН визначався як рівень альбумін-креатинінового співвідношення в сечі ≥265 мг/г або зниження ШКФ не менше ніж на 3 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла за минулий рік. Основними критеріями виключення були: подагра, протипоказання до застосування алопуринолу, гостра ниркова недостатність у попередні 3 міс. Первинною кінцевою точкою розглядали зміну ШКФ на 104-му тижні, розраховану за допомогою формули CKD-EPI (Chronic Kidney Disease Epidemiology Collaboration creatinine equation).

Пацієнтів було рандомізовано на дві групи, у співвідношенні 1:1. У першій групі застосовували алопуринол, у другій — плацебо.

Результати

Загалом до дослідження було включено 369 пацієнтів з Австралії та Нової Зеландії, з них 185 пацієнтів отримували алопуринол і 184 — плацебо. Середня ШКФ становила 31,7 мл/хв/1,73 м2. Середнє альбумін-креатинінове співвідношення в сечі становило 716,9. Середній рівень СК — 8,2 мг/дл.

Зміна ШКФ не відрізнялася між групами (–3,33 мл/хв/1,73 м2 на рік (95% довірчий інтервал (ДІ) –4,11…–2,55) у групі алопуринолу і –3,23 мл/хв/1,73 м2 на рік (95% ДІ –3,98…–2,47) — у групі плацебо). Середня відмінність між групами становила –0,10 мл/хв/1,73 м2 на рік (95% ДІ –1,18…–0,97); р=0,85). Аналіз безпеки продемонстрував, що небажані явища відзначалися у 46% пацієнтів групи алопуринолу і у 44% пацієнтів групи плацебо.

Висновки

Таким чином, у пацієнтів з ХХН ІІІ–IV стадії та підвищеним ризиком прогресування захворювання не відзначено позитивного ефекту щодо зниження рівня СК при застосуванні алопуринолу порівняно з плацебо протягом 104-тижневого періоду спостереження.

  • Badve S.V., Pascoe E. M., Biostat M. et al. (2020) Effects of Allopurinol on the Progression of Chronic Kidney Disease. N. Engl. J. Med., 382: 2504–2513. DOI: 10.1056/NEJMoa1915833.

Анна Хиць

Наведено огляд дослідження щодо ефективності уратзнижувальної терапії при хронічній хворобі нирок ІІІ–IV стадії
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *