Тривога і тривожні стани в гінекологічній практиці: можливості та інструменти фармакотерапії

УДК 618+616.89-008.441.1

DOI: 10.32471/umj.1680-3051.138.187004

Актуальність

Для сучасної медицини проблема психопатологічних розладів у загальномедичній практиці на сьогодні є однією із провідних. Частота розвитку тривожних, тривожно-фобічних, депресивних, іпохондричних та інших психічних розладів неухильно зростає. Відповідно, істотно підвищується їхнє соціально-економічне значення (зростають витрати на лікування та утримання непрацездатних, знижується продуктивність праці тощо) та психологічна роль (вплив на соціальні й особистісні контакти, десоціалізація і т.п.). Тому проблема ефективної діагностики та лікування різних психопатологічних синдромів на сьогодні актуальна в медичній та фармакологічній практиці (Leddy M.A. et al., 2011).

Особливе місце в цьому плані займає гінекологічна практика. Хоча б з огляду на той факт, що ймовірність розвитку, наприклад депресії і тривожних розладів у жінок приблизно удвічі перевищує таку у чоловіків (Костюченко С.И., 2008; Burk J.D., Regier D.A., 1994). Зазначені психопатологічні розлади серйозно впливають на клінічну картину і прогноз багатьох станів і захворювань у гінекології, істотно погіршують якість життя жінок, спричиняють розвиток особистісної та соціальної дезадаптації (Birkhaueser M., Genazzani A.R. (Eds.), 2018).

Однак і досі серед фахівців ця проблема не викликає відповідного інтересу, незважаючи на те що має неабиякий вплив на повсякденну лікарську практику гінеколога. При цьому найчастіше психопатологічна симптоматика розглядається як вторинна, фонова щодо основного захворювання. А її роль як патогенетичного чинника у формуванні психосоматичної гінекологічної патології значно зменшується. У результаті цього часто необхідне лікування не призначається не лише за браком відповідних знань у гінеколога про сучасну лінійку необхідних нейро- та психотропних засобів, а переважно внаслідок упередженого, помилкового уявлення про виключне право на такий захід лише невролога чи психіатра. Водночас на сьогодні у світі до 80% всіх призначень психотропних засобів виконують лікарі загальної практики (Cornblatt D.J. et al., 2004). Як виявлено у дослідженні на основі експертних оцінок, інформованість лікарів-гінекологів щодо проблеми діагностики тривожних розладів у разі різних форм гінекологічної патології була середнього рівня і вкрай низького рівня — стосовно вибору відповідних інструментів фармакотерапії (Kulkarni S.K., Dhir A., 2008). Однак щодо лікування депресивних станів та призначення антидепресантів рівень інформованості у цих лікарів був істотно вищим. Таким чином, саме тривога та її лікування значною мірою є білою плямою серед психопатологічних проявів у повсякденній практиці в системі знань лікарів-гінекологів. Звідси виникає необхідність для гінеколога правильно орієнтуватися у значному масиві сучасних нейро- і психотропних засобів, що застосовуються в лікуванні за наявності тривожних розладів, знання особливостей їх дії, клініко-фармакологічних ефектів і можливостей використання у професійних цілях.

Гінекологічні стани, що супроводжуються психопатологічними розладами

Які ж форми гінекологічної патології найчастіше супроводжуються психопатологічними розладами, зокрема тривогою?

Найактуальнішими в цьому відношенні є три симптомокомплекси: передменструальний синдром (ПМС); передменструальний дисфоричний розлад (ПДР) та клімактеричний синдром (КС) (Дюкова Г.М., 2001; Freeman E.W., Sondheimer S.J., 2003; Прилепская В.Н., Межевитинова Е.А., 2005; Cohen L.S., 2005; Bryant C. et al., 2014; Accorti E.E., Wong M.S., 2017). При ПМС і ПДР, а також при КС афективні розлади різного ступеня вираженості спостерігаються практично у 100% випадків (Freeman E.W., Sondheimer S.J., 2003; Henderson V.W., 2005; Accorti E.E., Wong M.S., 2017), що підтверджує безсумнівну актуальність цієї проблеми. Виражена тривога у клімактеричний період у 30–50% випадків спричиняє формування вікової кардіологічної патології (ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії) і призводить до погіршення соціальної адаптації жінок (Birkhaueser M., Genazzani A.R. (Eds.), 2018). Окремо слід виділити стрес-індуковану недостатність лютеїнової фази, яка може бути підґрунтям невиношування вагітності, зниженої фертильності, аномальних маткових кровотеч, гіперпластичних процесів ендометрію, захворювань молочної залози та інших дисгормональних патологій (Марченко Л.А., 2000; Devoto L., 2000). Патогенетичною основою стрес-індукованої НФЛ є гіперактивація стрес-реалізуючих систем у разі порушення лютеогенезу (функціональна гіперпролактинемія та гіперкортизолемія) (Сидельникова Б.М., 2005; Булавенко О.Б., 2008; Татарчук Т.Ф. та співавт., 2016). Зазначимо, що всі наведені стани з патогенетичної точки зору мають ознаки психосоматичного розладу. І за сучасними уявленнями є одним із найхарактерніших проявів так званих хвороб цивілізації. Розвиток цивілізації не лише стимулює появу все більшої кількості якісно нових патогенних чинників, а й значно видозмінює характер впливу традиційних і давно вивчених факторів. За останні десятиліття цей процес значно прискорився і створює вагомий вплив на ефективність використання нозологічного принципу в медицині, розриваючи ланцюжок: конкретна причина — специфічний патогенез і клінічні прояви — нозологічна форма — відповідне етіотропне і патогенетичне лікування (Хитров Н.К., Салтыков А.Б., 2003; Смулевич А.Б., 2016). У зв’язку з цим у разі «хвороб цивілізації» певною мірою важко використовувати традиційні методи діагностики і терапії, засновані на нозологічному принципі.

Внаслідок недостатнього розвитку специфічних механізмів пристосування, психосоматична патологія часто має хронічний прогредієнтний перебіг, супроводжується низкою різних ускладнень із різним ступенем тяжкості й погано піддається радикальній терапії.

Найважливішою особливістю клініки психопатологічних розладів у гінекології є їх надзвичайна поліморфність, тобто поєднання тривожних, депресивних, психоастенічних та інших проявів, поєднаних із когнітивною дисфункцією та порушенням сну і суттєво ускладнює вибір адекватного інструменту фармакотерапії. Це пояснюється складним, багатоланцюговим механізмом розвитку тривоги, в основі якого лежить системний регуляторний дисбаланс різних нейромедіаторів. Ключове місце у формуванні зазначеного дисбалансу займає ослаблення функцій гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) — основного гальмівного нейромедіатора головного мозку. Саме порушення ГАМК-залежних процесів у центральній нервовій системі (ЦНС) опосередковують подальшу дисфункцію серотонін-, катехоламін-, пептидергічних та інших нейромедіаторних систем, які спричиняють у подальшому розвиток та прогресування тривожних розладів як самостійних патогенетичних механізмів (Бурчинский С.Г., 2008; Сюняков Т.С. и соавт., 2011).

Характеристика лікарських засобів для лікування пацієнток із психосоматичними розладами

Для успішного застосування в терапії за наявності психосоматичних розладів у гінекологічній практиці лікарський засіб має відповідати таким вимогам:

1) мати широкий спектр нейро- і психотропної активності, ефективний вплив на тривожні, депресивні та соматовегетативні симптоми;

2) зумовлювати обмежену кількість побічних ефектів із мінімальним несприятливим впливом на психічну сферу і соматичні функції;

3) забезпечувати сприятливий соматотропний ефект (терапевтичний вплив на супутні соматичні симптоми);

4) мати мінімальну поведінкову токсичність (слабовиражений або відсутній седативний ефект — сонливість у денний час, порушення концентрації уваги тощо);

5) мінімально взаємодіяти із препаратами нейро- і соматотропної дії.

Доцільно наголосити, що традиційні препарати, які застосовують для корекції психопатологічної симптоматики в загальномедичній практиці, — антидепресанти та бензодіазепінові анксіоліти­ки — мають низку обмежень для застосування в гінекології. Одне із головних — зазначена поліморфність клінічної симптоматики та її поєднання із соматовегетативними проявами.

Так, антидепресанти, будучи ефективним інструментом для корекції депресивних і тривожно-депресивних розладів, зазвичай мало впливають на «чисту» тривогу, а також на психастенічну і психовегетативну складову клінічного синдрому, які часто є домінуючим чинником клінічної картини психопатологічного розладу. Крім цього, препарати трициклічних антидепресантів здатні викликати суттєві побічні ускладнення — психічні, кардіотоксичні, холінергічні, тератогенні тощо — на сьогодні не рекомендовані до застосування в загальномедичній практиці. Саме тому більшу популярність за межами психіатричного середовища для широкого застосування знайшли селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Однак і вони не позбавлені низки недоліків: у багатьох з них відзначена здатність гальмувати статеву функцію та спричиняти тератогенну дію, що особ­ливо небажане у цьому разі (Louik C., 2007).

Особливо популярні серед практичних лікарів анксіолітики належать до класичної групи препаратів бензодіазепінового ряду як інструмент анксіолітичної терапії та мають цілу низку серйозних недоліків, що значно обмежує доцільність їх застосування для лікування за наявності психосоматичної патології. Серед цих недоліків — психомоторна загальмованість, сонливість, млявість, запаморочення, міорелаксація, погіршення когнітивних функцій, розвиток депресії та звикання при тривалому прийомі (понад 1–2 міс), синдром відміни, великий потенціал перехресної взаємодії з іншими лікарськими засобами, особливо з іншими нейро- і психотропними препаратами тощо. Безпечніші в цьому відношенні небензодіазепінові анксіолітики нового покоління (буспірон, афобазол, етіфоксин). Однак доказова база їх застосування в гінекологічній практиці мінімальна. У зв’язку з цим зазначимо, що одним із найбільш популярних і перспективних напрямків у лікуванні пацієнток із різними психопатологічними синдромами, перш за все психосоматичними, є призначення фітофармакотерапевтичних засобів.

Фітофармакотерапевтичні засоби як анксіолітики

Лікарські засоби рослинної природи завоювали широку популярність у різних галузях медицини завдяки головній перевазі — поєднанню широти дії та безпеки застосування. На сьогодні фітопрепарати приймає до 40% населення європейських країн та США (McCabe S., 2002).

Особливої популярності в останні роки набули комбіновані фітопрепарати, що сприяють нормалізації центральних регуляторних механізмів, стабілізують кірково-підкіркову взаємодію і психоемоційну сферу в цілому. З огляду на зазначений складний, багатоланцюговий патогенез тривожних розладів, саме комбіновані фітопрепарати зі спрямованим взаємодоповнювальним впливом компонентів на розвиток та клінічні прояви тривоги можуть бути особливо ефективні як анксіолітики.

Водночас серед комбінованих фітопрепаратів нейро- і психотропної дії, представлених в Україні, більшість становлять ноотропні та вазотропні препарати. Спостерігається значний брак засобів, що впливають на психоемоційну сферу.

У цьому плані варто зробити вибір на інноваційному вітчизняному фітокомплексі — Анксіомедін®.

Представлений на фармацевтичному ринку України Анксіомедін® є оригінальним засобом, що містить компоненти — як відомі у вітчизняній клінічній практиці, так і нові. До складу Анксіомедіну входять:

  • екстракт ашвагандхи (Withania somnifera) — 125 мг;
  • L-тіанін — 100 мг;
  • екстракт пасифлори (Passiflora incarnata) — 50 мг.

Усі компоненти Анксіомедіну виготовляють із сировини компанії EUSA (Франція) — провідного європейського виробника фітосировини, відповідно до найсучасніших стандартів якості.

Оригінальність Анксіомедіну пояснюється механізмами впливу на патогенез тривожних розладів — абсолютно різними, але які водночас оптимально доповнюють один одного.

Ашвагандха (або вітанія) — рослина, яка традиційно входить в арсенал індійської медицини та знайшла широке застосування у світі. Численні біологічно активні компоненти вітанії (стероїди та лактони) безпосередньо активують ГАМК-ергічну систему ЦНС, ослаблення якої, як вищезазначено, відіграє ключову роль у патогенезі тривоги. При цьому активні речовини вітанії діють на ГАМК-медіацію, на відміну від бензодіазепінових анксіолітиків, зумовлюючи більш фізіологічний, модулюючий вплив (Kumar A., Kalonia H., 2008). Більше того, вітанія, на відміну від відомих анксіоліти­ків, позитивно діє на когнітивну сферу — пам’ять, концентрацію уваги, розумову працездатність (Kulkarni S.K., Dhir A., 2008) — як за рахунок активації основного нейромедіатора когнітивної сфери — ацетилхоліну, так і за рахунок нейропротекторної дії, що особливо актуально при КС, оскільки з віком підвищується активність утворення вільних радикалів (Kulkarni S.K., Dhir A., 2008). Слід акцентувати увагу на здатності ашвагандхи (вітанії) знижувати рівень кортизолу. І, як зазначено в низці досліджень, така здатність особливо важлива у разі стрес-індукованих гінекологічних патологій (Chandrasekhar K. et al., 2012; Jaysing Salve et al., 2019).

Анксіолітична дія вітанії при застосуванні у клінічній практиці зіставна за вираженістю терапевтичного впливу з діазепамом, але без побічних ефектів, властивих останньому (Pratte M.A., Nanavati K.B., 2014), водночас усунення тривожних проявів поєднується зі зменшенням вираженості соматичної симптоматики (припливи, лабільність артеріальної гіпертензії і частоти серцевих скорочень (ЧСС), спазми гладких м’язів тощо).
L-тіанін — широко відомий компонент зеленого чаю, природний аналог глутамінової кислоти (глутамату), однак забезпечує абсолютно іншу фармакологічну дію. Він також підвищує активність в ЦНС ГАМК та іншої гальмівної амінокислоти — гліцину (Катасонов А.Б., 2018), а крім цього, стимулює синтез основних біогенних амінів у мозку — серотоніну і дофаміну, що в клінічних умовах супроводжується антидепресивною дією (Hidese S. et al., 2017). Результати досліджень 2020 р. доводять, що вживання 200–400 мг/добу L-тіаніну допомагає зменшити вплив стресу і вгамувати занепокоєння у людей, які перебувають в екстремальних умовах (Williams J. et al., 2020). З огляду на частоту поєднання тривожної та депресивної симптоматики в гінекологічній практиці цей механізм набуває особливого значення.

У клінічній практиці L-тіанін проявив себе як ефективний засіб, здатний запобігати тривожним розладам у осіб на тлі хронічного стресу, тобто за наявності типових тривожних розладів у рамках ПМС, ПДР і КС. При цьому його анксіолітична дія супроводжується особливим станом релаксації та м’яким снодійним ефектом без будь-яких ознак седації (Haskell C.F. et al., 2008), що оптимально підходить для амбулаторної практики.

Пасифлора — широко відома і популярна як в офіційній, так і в народній вітчизняній медицині рослина, що поєднує седативну і снодійну дію та зменшує вираженість тривожності.

Алкалоїди у складі пасифлори також активують ГАМК-ергічні процеси, але через інший підтип ГАМК-рецепторів, ніж бензодіазепіни або вітанія (Miroddi M. et al., 2013). Крім анксіолітичного, пасифлора відома своїм вираженим вегетостабілізуючим ефектом, зменшуючи таким чином прояви вегетативної дисфункції (лабільність артеріального тиску і ЧСС, кардіалгії тощо) (Батушкін В.В., Інг Р.Т., 2016).

Таким чином, усі компоненти Анксіомедіну оптимально доповнюють один одного як щодо механізмів дії, так і щодо розширення їх клінічних можливостей. У відкритому (в паралельних групах) рандомізованому порівняльному дослідженні ефективності та безпеки фітокомплексу Анксіомедін® найвагомішими змінами психопатологічного стану у пацієнтів були редукція: соматизації за опитувальником 4DSQ (–57,7%); тривоги — за шкалами HAD і HAM-A (відповідно –58,6 і –48,4%); індексу конфліктогенності — за методикою SSCT (–42,3%); симпатокотонії у вигляді зниження ЧСС (–24,4%). Анксіомедін® ефективний у корекції субклінічних і психосоматичних ознак тривоги у пацієнтів (Чабан О.С., Хаустова О.О., 2020). При цьому Анксіомедін® практично позбавлений побічних ефектів, за винятком випадків індивідуальної непереносимості. Важливо відзначити, що у зв’язку з відсутністю спеціальних досліджень з оцінки співвідношення ризик/користь у період вагітності та годування грудьми Анксіомедін® не слід використовувати, хоча будь-якого негативного впливу його компонентів на організм матері та/або плода в рамках численних клінічних випробувань не виявлено.

Анксіомедін® зручний у використанні. Рекомендується прийом 1–3 капсул на добу протягом 1–3 міс із можливим повторенням 1–2 рази протягом року. Зазначимо, що ефект Анксіомедіну досягається поступово, протягом 2–3 тиж прийому, що потребує правильної оцінки результатів лікування з боку лікаря і пацієнта.

Таким чином, Анксіомедін® — реальна альтернатива анксіолітикам хімічної природи в лікуванні пацієнток із тривогою в гінекологічній практиці. Його основними перевагами є:

1) різноманітний і різнобічний вплив на механізми розвитку тривоги та її клінічні прояви;

2) безпека;

3) можливість використання в рамках комбінованої терапії з іншими засобами, що застосовують у гінекологічній практиці;

4) економічна доступність.

Крім того, варто коротко згадати проблему порушень сну в гінекологічній практиці, тісно пов’язану з тривогою і характерну не лише для зазначених форм патології (ПМС, ПДР, КС), але і для запальних, диспластичних, інфекційних та інших патологічних станів органів жіночої статевої сфери (Birkhaueser M., Genazzani A.R. (Eds.), 2018). Безліч лікарських засобів, які застосовують як снодійні (бензодіазепіни, блокатори гістамінових рецепторів, зопіклон), здатні викликати звикання і залежність (бензодіазепіни, зопіклон) або супроводжуватися розвитком постсомнічного синдрому — порушення процесу пробудження, незадоволення якістю сну (бензодіазепіни, блокатори гістамінових рецепторів), що зазвичай стає причиною відмови від подальшого їх застосування. Тому нагадаємо про наявність альтернативи цим препаратам — інноваційного вітчизняного комбінованого засобу — Сономедін®, що не має аналогів в Україні. Сономедін®, як і Анксіомедін®, є натуральним засобом, що містить такі інгредієнти:

  • мелатонін — 2 мг;
  • L-тіанін — 50 мг;
  • екстракт валеріани — 75 мг.

Усі компоненти Сономедіну також виготовляють із сировини компанії EUSA. Інгредієнти Сономедіну мають виражену снодійну дію (а мелатонін і екстракт валеріани використовують і як самостійні снодійні), проте саме в Сономедіні досягається поєднання і взаємодоповнення різних механізмів снодійної дії (Бурчинский С.Г., 2001; Appleton J.K., 2012), що дозволяє ефективно використовувати цей засіб при різних типах інсомнії (порушення засинання, нічні або ранні пробудження). При цьому Сономедін® позбавлений зазначених недоліків класичних снодійних препаратів, що суттєво підвищує комплаєнс при його використанні. Сономедін® рекомендується приймати по 1–2 капсули на добу за 30–60 хв до сну протягом 2–4 тиж із можливістю 2–3 повторних курсів протягом року. Цей засіб також не рекомендується у період вагітності та годування грудьми у зв’язку з відсутністю спеціальних досліджень співвідношення ризик/користь у цих жінок.

Таким чином, з появою Анксіомедіну і Сономедіну та їх впровадженням у гінекологічну практику з’явилася реальна ефективна і безпечна альтернатива лікування тривожних та інсомнічних розладів при різних формах патології у жінок. Широка апробація та накопичення вітчизняного досвіду їх використання дозволить зробити новий крок в охороні психічного здоров’я жінок у різні періоди їхнього життя.

Список використаної літератури

  • Батушкін В.В., Інг Р.Т. (2016) Модуляція системи гамма-аміномасляної кислотии під впливом екстракту пасифлори інкарнату, відновлення показників вегетативної рівноваги та гармонізація функціонування церебральних і підкіркових структур у хворих з артеріальною гіпертензією жіночої статі. Кардиология, 5–6: 1–11.
  • Булавенко О.Б. (2008) Недостатність лютеїнової фази: клініка, діагностика та лікування: Автореф. дис. … д-ра мед. наук: спец. 14.01.01. «Акушерство та гінекологія». ДУ «ІПАГ НАМН України», Київ, 37 с.
  • Бурчинский С.Г. (2001) Современные снотворные средства. Вісн. фармакол. фарм., 1–2: 27–32.
  • Бурчинский С.Г. (2008) Тревожные расстройства в общемедицинской и неврологической практике: проблемы фармакотерапии. Рац. фармакотер., 4: 43–47.
  • Дюкова Г.М. (2001) Качество жизни женщины в период климактерия. Леч. врач, 1: 3–6.
  • Катасонов А.Б. (2018) Нейробиологические эффекты теанина и его возможное использование в неврологии и психиатрии. Журн. неврол. психиатр., 118(11): 118–124.
  • Костюченко С.И. (2008) Эпидемиология психического здоровья в Украине. НейроNews, 2: 9–13.
  • Марченко Л.А. (2000) Желтое тело. Механизмы формирования и регресса. Гинекол. практ. врачей, 5(2): 23–25.
  • Прилепская В.Н., Межевитинова Е.А. (2005) Предменструальный синдром. Consilium Medicum. Гинекология, 7(4): 28–34.
  • Сидельникова Б.М. (2005) Привычная потеря беременности. Москва, 303 с.
  • Смулевич А.Б. (2016) Психосоматические расстройства (клиника, терапия, организация медицинской помощи). Психиат. психофармакотер., 12(2): 35–51.
  • Сюняков Т.С., Сюняков С.А., Дорофеева О.Ф. (2011) Механизмы анксиогенеза и терапия тревоги. Consilium Med., 6: 82–89.
  • Татарчук Т.Ф., Косей Н.В., Тутченко Т.Н. (2016) Лечение стресс-индуцированной недостаточности лютеиновой фазы. Здоровье женщины, 3: 18–23.
  • Хитров Н.К., Салтыков А.Б. (2003) Болезни цивилизации и нозологический принцип медицины с позиций общей патологии. Клин. мед., 1: 5–11.
  • Чабан О.С., Хаустова О.О. (2020) Тривога у пацієнтів іх хронічними неінфекційними захворюваннями: субклінічні та психосоматичні ознаки, діагностика, терапія. НейроNews, 3: 38–44.
  • Accorti E.E., Wong M.S. (2017) It is time for routine screening for perinatal mood and anxiety disorders in obstetrics and gynecology settings. Obstet. Gynecol. Surv., 72: 553–568.
  • Appleton J.K. (2012) Hypnotics: past, presence, future. Modern Neuropsychopharmacology. Illinois Univ. Press, Chicago, Vol. 4, р. 164–198.
  • Birkhaueser M., Genazzani A.R. (Eds.) (2018) Pre-menopausal, menopause and beyond: vol. 5: Frontiers in gynecological endocrinology. Cham, Springer, 326 p.
  • Bryant C., Kleinstauber M., Judd H. (2014) Aspects of mental health care in the gynecological setting. Women’s Health, 10: 237–254.
  • Burk J.D., Regier D.A. (1994) Epidemiology of mental disorders. Textbook of Psychiatry. Am. Psychiatr. Press, N.Y., р. 67–89.
  • Chandrasekhar K., Kapoor J., Anishetty S. (2012) A prospective, randomized double-blind, placebo-controlled study of safety and efficacy of a high-concentration full-spectrum extract of ashwagandha root in reducing stress and anxiety in adults. Indian J. Psychol. Med., 34(3): 255–262. doi: 10.4103/0253-7176.106022.
  • Cohen L.S. (2005) Diagnosis and management of mood disorders during the menopausal transition. Am. J. Med.,118: 93S—97S.
  • Cornblatt D.J., Peters A.M., De Souza A. (2004) Use of psychotropic drugs in general practice. Psychiatric Aspects in General Medicine. Illinois Univ. Press, Chicago, р. 235–244.
  • Devoto L. (2000) The human corpus luteum: life cycle and function in natural cycles. Fertil Steril., 02(3): 1067–1070.
  • Freeman E.W., Sondheimer S.J. (2003) Premenstrual dysphoric disorder: recognition and treatment. J. Clin. Psychiat., 5: 30–39.
  • Haskell C.F., Kennedy D.O., Milne A.L. et al. (2008) The effects of L-theanine, caffeine and their combination on cognition and mood. Biol. Psychiat., 77: 113–122.
  • Henderson V.W. (2005) Menopause and disorders of the central nervous system. Minerva Ginecol., 57: 579–592.
  • Hidese S., Ota M., Wakabayashi C. et al. (2017) Effects of chronic L-theanine administration in patients with major depressive disorder: an open-label study. Acta Neuropsychiat., 29: 72–79.
  • Jaysing Salve et al. (2019) Adaptogenic and Anxiolytic Effects of Ashwagandha Root Extract in Healthy Adults: A Double-blind, Randomized, Placebo-controlled Clin. Study. Cureus, 11(12): e6466. doi: 10.7759/cureus.6466.
  • Kulkarni S.K., Dhir A. (2008) Withania somnifera: an Indian ginseng. Progr. Neuropsychopharmacol Biol. Psychiat., 32: 1093–1105.
  • Kumar A., Kalonia H. (2008) Effect of Withania somnifera on sleep-wake cyclt in sleep-disturbed rats: possible GABA-ergic mechanism. Ind. J. Pharm. Res., 8: 806–812.
  • Leddy M.A., Lawrence H., Schulkin J. (2011) Obstetrician-gynecologists and women’s mental health: findings of the collaborative ambulatory research network 2005–2009. Obstet. Gynecol. Surv., 66: 316–323.
  • Louik C. (2007) First-trimester yse of selective serotonin-reuptake inhibitors and the risk of birth defects. N. Eng. J. Med., 172: 57–59.
  • McCabe S. (2002) Complimentary herbal and alternative drugs in clinical practice. Perspect. Psychiat. Care, 38: 98–107.
  • Miroddi M., Calapai G. et al. (2013) Passiflora incarnate L.: ethnopharmacology, clinical application, safety and evaluation of clinical trials. J. Ethnopharmacol., 150: 791–804.
  • Pratte M.A., Nanavati K.B. (2014) An alternative treatment for anxiety: a systematic review of human trial results reported for the Ayurvedic herb Ashwagandha (Withania somnifera). J. Alternat. Comparat. Med., 20: 901–908.
  • Williams J., Everett J.M., D’Cunha N.M., Sergi D. (2020) The Effects of Green Tea Amino Acid L-Theanine Consumption on the Ability to Manage Stress and Anxiety Levels: a Systematic Review. Plant Foods Hum. Nutr., 75(1): 12–23.

Тревога и тревожные состояния в гинекологической практике: возможности и инструменты фармакотерапии

С.Г. Бурчинский

Резюме. Рассмотрены вопросы выявления, диагностики и лечения тревожных расстройств в гинекологической практике. Подробно представлены особенности и механизм действия различных анксио­литическим препаратов, применяемых в гинекологической практике для профилактики и лечения тревожных, тревожно-фобических, депрессивных, ипохондрических и других психических расстройств. Также обосновано использование альтернативного средства отечественного производства — фитокомплекса Анксиомедин® и Сономедин®. Каждое из этих средств может успешно использоваться при легких и умеренных тревожных расстройствах у больных гинекологического профиля, сопровождающихся раздражением, эмоциональной лабильностью, ощущением тревожности и страха, низкой способностью к адаптации без риска развития нарушения концентрации внимания (Анксиомедин®) или обеспечить нормализацию процессов засыпания и улучшения качества сна (Сономедин®).

Ключевые слова: тревога, тревожно-фобические расстройства, анксиолитики, гинекологическая практика, психопатологические расстройства.

Адреса для листування:
Бурчинський Сергій Георгійович
01004, Київ, вул. Вишгородська, 67
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України»
E-mail: bsg@geront.kiev.ua

Одержано 24.07.2020

Розглянуто питання виявлення, діагностики та лікування тривожних розладів у гінекологічній практиці. Детально представлено особливості та механізм дії різних анксіолітичних препаратів, які застосовують у гінекологічній практиці для профілактики та лікування тривожних, тривожно-фобічних, депресивних, іпохондричних та інших психічних розладів. Також обґрунтовано використання альтернативного засобу вітчизняного виробництва — фітокомплексу Анксіомедін® та Сономедін®. Кожен із цих засобів може успішно використовуватися у разі легких та помірних тривожних розладів у хворих гінекологічного профілю, що супроводжуються роздратуванням, емоційною лабільністю, відчуттям тривожності та страху, низькою здатністю до адаптації, без ризику розвитку порушення концентрації уваги (Анксіомедін®) або забезпечити нормалізацію процесів засинання та поліпшення якості сну (Сономедін®).
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *