Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону: визначено найефективнішу терапію

Актуальність

Гіпонатріємія, що визначається як концентрація натрію в сироватці крові <135 ммоль/л, є найчастішим порушенням водно-електролітного балансу у клінічній практиці, поширеність якого становить від 30 до 42%. Відомо, що гіпонатріємія може призвести до широкого спектра різних симптомів, від незначних до серйозних станів та навіть таких, що несуть загрозу життю, і асоціюється з підвищенням смертності, захворюваності та тривалості перебування у стаціонарі. Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ) — найпоширеніша причина гіпонатріємії, що характеризується надмірним вивільненням антидіуретичного гормону (АДГ). При СНАДГ терапією першої лінії є обмеження споживання рідини. У разі неефективності терапії першої лінії призначають фуросемід і збільшують споживання хлориду натрію (NaCl). Незважаючи на те що поширеність гіпонатріємії є значною, лікування її все одно залишається проблематичним, крім того, на сьогодні й досі відсутні рандомізовані контрольовані дослідження, які б підтверджували ефективність рекомендованої терапії.

Методи

Проведено відкрите рандомізоване дослідження, мета якого — визначити ефективність та безпеку застосування петльових діуретиків та добавки NaCl разом із обмеженням рідини порівняно з терапією першої лінії у разі СНАДГ.

У дослідження були включені пацієнти з підтвердженою гіпонатріємією (≤130 ммоль/л), пов’язаною з СНАДГ. Загалом до дослідження було включено 92 пацієнти, яких рандомізували на три групи у співвідношенні 1:1:1: 1-ша група — обмеження рідини; 2-га група — обмеження рідини та фуросемід; 3-тя група — обмеження рідини, фуросемід та NaCl.

Обмеження рідини <1000 або <500 мл/добу визначалося по відношенню електролітів у сечі та в сироватці крові. Терапію фуросемідом починали з дози 20 мг перорально 1 раз на добу, максимальна доза становила до 40 мг/добу. Терапію NaCl проводили у дозі 3 г/добу. Терапію проводили протягом 28 днів.

Первинною кінцевою точкою були визначені зміни концентрації натрію від вихідного рівня на 4; 7; 14 і 28-й день терапії.

Результати

Вихідний показник натрію становив 125±4 ммоль/л, значні відмінності між групами були відсутні.

Середній показник натрію на 4-й день значно підвищився на 5 ммоль/л у всіх групах терапії (р<0,001), значних відмінностей між групами не виявлено.

Не відзначено достовірних відмінностей у частці пацієнтів або часу досягнення концентрації натрію ≥130 або ≥135 ммоль/л між трьома групами.

Гостру ниркову недостатність і гіпокаліємію (≤3,0 ммоль/л) частіше діагностували у пацієнтів, які застосовували фуросемід.

Висновки

Результати проведеного дослідження продемонстрували, що у пацієнтів із СНАДГ терапія фуросемідом + NaCl + обмеження рідини не перевищує ефективності терапії першої лінії в корекції гіпонатріємії. До того ж, терапія фуросемідом асоційована з гіпокаліємію і гострим ураженням нирок.

  • Hawkins R.C. (2003) Age and gender as risk factors for hyponatremia and hypernatremia. Clin. Chim. Acta, 337: 169–172.
  • Hoorn E.J., Rivadeneira F., van Meurs J.B.J. et al. (2011) Mild hyponatremia as a risk factor for fractures: the Rotterdam Study. J. Bone Miner. Res., 26: 1822–1828.
  • Krisanapan P., Vongsanim S., Pin-On P. et al. (2020) Efficacy of Furosemide, Oral Sodium Chloride, and Fluid Restriction for Treatment of Syndrome of Inappropriate Antidiuresis (SIAD): An Open-label Randomized Controlled Study (The EFFUSE-FLUID Trial). AJKD, Mar. 19. DOI: https://doi.org/10.1053/j.ajkd.2019.11.012.

Анна Хиць

У пацієнтів із синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону терапією першої лінії є обмеження рідини. Додатковими варіантами лікування пацієнтів, які не реагують на терапію першої лінії, є призначення фуросеміду та збільшення споживання хлориду натрію. Однак ефективність цих методів не перевірена у рандомізованих дослідженнях
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *