Гігантоклітинний артеріїт: вчені визначили найточніші симптоми та ознаки захворювання

Актуальність

Гігантоклітинний артеріїт (ГКА) — хронічний гранульоматозний васкуліт великих та середніх судин, характерний здебільшого для пацієнтів похилого віку. ГКА є важливим у діагностиці, адже якщо вчасно виявити захворювання та призначити відповідну терапію, можна запобігти розвитку аневризми аорти або інших ускладнень, пов’язаних із ГКА. Відповідно до сучасних рекомендацій, лікування ГКА представлене призначенням глюкокортикостероїдів у високих дозах. Однак наявні дані свідчать, що ця терапія пов’язана з розвитком різних побічних ефектів, тому діагностична невизначеність ГКА повинна бути зведена до мінімуму.

Проблема менеджменту пацієнтів із підозрою на ГКА полягає у тому, що встановлення остаточного діагнозу доcить складне. Сучасні клінічні гайдлайни не рекомендують використовувати критерії діагностики ГКА Американського коледжу ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) 1990 р. у зв’язку з низькою достовірністю. І замість цих діагностичних критеріїв було запропоновано для встановлення діагнозу ГКА проводити пацієнтам діагностичний підтверджувальний тест: біопсія скроневої артерії (довжина >1 см), або ультразвукова діагностика (УЗД) скроневої та пахової артерій, або обидва ці тести. Позитивний результат біопсії скроневої артерії демонструє особливості запального процесу, характерні для ГКА, такі як наявність гігантських клітин або панартеріїтів, що підтверджують діагноз ГКА. У зв’язку з можливістю пропуску ураження артерії при ГКА, рекомендована довжина при біопсії повинна становити >1 см. Результати дослідження УЗД артерій залежать від досвідченості оператора УЗД-апарата та потребує адекватної підготовки пацієнта до процедури. Якщо результати гістології скроневої артерії є неоднозначними (наприклад запалення низького рівня, обмежене адвентицією), бажано зібрати консиліум лікарів (включно з патологоанатомом). Підтвердження діагнозу ГКА базується на позитивних результатах біопсії/УЗД артерій та клінічній картині захворювання.

З метою визначення діагностично точних симптомів, ознак і лабораторних тестів у пацієнтів із підозрою на ГКА дослідники провели систематичний огляд та метааналіз даних.

Методи

Пошук даних виконувався в базах даних PubMed, EMBASE и Cochrane Database of Systematic Reviews, за період 1940–2020 рр. Критерії досліджень, включених до пошуку, — наявність даних про пацієнтів із підозрою на ГКА, яким з метою підтвердження діагнозу виконували біопсію скроневої артерії, УЗД артерій або, на основі клінічних даних. Основною кінцевою точкою дослідження була вибрана діагностична точність тестів.

Результати

Загалом до метааналізу було включено 68 досліджень, в які увійшли 14 037  пацієнтів із підозрою на ГКА, з яких 66% були жіночої статі.

Результати цього дослідження демонструють, що основними показниками, асоційованими з ГКА є: інтермітуюча кульгавість кінцівок (відношенням правдоподібностей (ВП) 6,01, 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,38–26,16), інтермітуюча кульгавість жувальних м’язів (ВП 4,90, 95% ДІ 3,74‑6,41), потовщення скроневої артерії (ВП 4,70, 95, ДІ 2,65–8,33), втрата пульсу на скроневій артерії (ВП 3,25; 95% ДІ 2,49–4,23), рівень тромбоцитів >400 • 103/мкл (ВП 3,75; 95% ДІ 2,12–6,64), біль при пальпації скроневої артерії (ВП 3,14; 95% ДІ 1,14–8,65) та рівень швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) >100 мм/год (ВП 3,11; 95% ДІ 1,43–6,78).

Основними характеристиками, пов’язаними з відсутністю ГКА були: ШОЕ <40 мм/год (ВП 0,18, 95%, ДІ 0,08–0,44), рівень С-реактивного білка >2,5 мг/дл (ВП 0,48; 95% ДІ 0,27–0,86).

Висновки

У систематичному огляді та метааналізі даних визначено клінічні та лабораторні особливості, які є найбільш інформативними для встановлення діагнозу ГКА, які необхідно приймати до уваги при менеджменті пацієнтів із підозрою на ГКА. Таким чином, найбільш асоційованими з ГКА показниками є: інтермітуюча кульгавість кінцівок, інтермітуюча кульгавість жувальних м’язів, втрата пульсу на скроневій артерії, рівень тромбоцитів, біль при пальпації скроневої артерії та рівень швидкості осідання еритроцитів. Дослідники сподіваються, що результати їх дослідження допоможуть клініцистам у вчасному визначенні діагнозу ГКА.

  • Mackie S. L., Dejaco C., Appenzeller S. et al. (2020) British Society for Rheumatology guideline on diagnosis and treatment of giant cell arteritis: executive summary. Rheumatology, 59(Iss. 3): 487–494 (https://doi.org/10.1093/rheumatology/kez664).
  • Prior J.A., Ranjbar H., Belcher J. et al. (2017) Diagnostic delay for giant cell arteritis — a systematic review and meta-analysis. BMC Med., 15(1): 120. doi:10.1186/s12916-017-0871-z.
  • van der Geest K.S.M., Sandovici M., Brouwer E. et al. (2020) Diagnostic Accuracy of Symptoms, Physical Signs, and Laboratory Tests for Giant Cell Arteritis A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Intern. Med., 180(10): 1295–1304. doi:10.1001/jamainternmed.2020.3050.

Анна Хиць

Вченими визначені клінічні та лабораторні особливості, які є найбільш інформативними для встановлення діагнозу гігантоклітинного артеріїту, які необхідно приймати до уваги при менеджменті пацієнтів із підозрою на ГКА
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *