Радикальна простектомія та необхідність проведення променевої терапії: результати дослідження RADICALS-RT

Актуальність

Рак передміхурової залози (РПЗ) належить до найпоширеніших злоякісних пухлин серед чоловічої популяції. Статистичні дані свідчать, що поширеність РПЗ займає друге місце у структурі смертності від раку чоловіків. Відповідно до даних Національного інституту раку (США), лише за 2015 р. у Північній Америці виявлено понад 220 тис. нових випадків РПЗ, з яких 27 540 чоловіків померли.

Радикальна простатектомія є стандартним методом лікування у разі клінічно локалізованого РПЗ, після якої часто призначають післяопераційну променеву терапію. Радикальна простатектомія характеризується повним видаленням передміхурової залози з навколишніми тканинами, шийки сечового міхура, насіннєвих бульбашок і простатичного відділу уретри. Рання ад’ювантна променева терапія показана пацієнтам після проведення радикальної простатектомії з метою зниження ризику рецидиву РПЗ. У пацієнтів із підвищеними рівнями простатспецифічного антигену (ПСА) в післяопераційний період альтернативним варіантом лікування є спостережна стратегія з проведенням променевої терапії на вимогу.

Результати попередніх досліджень не продемонстрували користі від застосування ад’ювантнної променевої терапії у пацієнтів після проведення радикальної простатектомії щодо виживаності пацієнтів. Крім того, залишається невизначеним оптимальний час для проведення променевої терапії після радикальної простатектомії з приводу РПЗ.

Проведено дослідження з метою порівняння ефективності та безпеки застосування ад’ювантної променевої терапії та спостережної стратегії з необхідністю проведення променевої терапії на вимогу при біохімічній прогресії РПЗ.

Дизайн дослідження

Проведено рандомізоване контрольоване дослідження RADICALS-RT, в якому взяли участь 1396 дорослих пацієнтів чоловічої статі з локалізованим РПЗ середнього‑високого ризику, які перенесли радикальну простатектомію, протягом 22 тиж до зарахування у дослідження з післяопераційним рівнем ПСА ≤0,2 нг/мл та мали як мінімум один з таких станів: гістологічна стадія Т3 або Т4, сума балів за шкалою Gleason 7–10, позитивні хірургічні краї або передопераційний рівень ПСА ≥10 нг/мл) після проведення радикальної простатектомії.

Пацієнтів було рандомізовано на дві групи у співвідношенні 1:1. Перша група ад’ювантної променевої терапії, друга — спостережної стратегії (ПСА ≥0,1 нг/мл або 3 наступні підвищення показника ПСА).

Первинною кінцевою точкою дослідження була вибрана відсутність дистальних метастазів протягом 5 років після простатектомії. Також у пацієнтів оцінювали виживаність без біохімічної прогресії раку, відсутність непротокольної гормональної терапії та безпеку.

Результати

Період дослідження становив з 22 листопада 2007 по 30 грудня 2016 р. Дослідження проводили в чотирьох країнах: Канада, Данія, Ірландія та Великобританія. Загалом до дослідження було залучено 1396 чоловіків, яких рандомізували на дві групи: перша група спостережної стратегії з променевою терапією на вимогу, в яку увійшли 699 пацієнтів, друга група — ад’ювантної променевої терапії, в яку увійшли 697 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив 65 років, медіана спостереження — 4,9 року.

649 (93%) пацієнтам групи ад’ювантної терапії була проведена променева терапія протягом 6 міс.

228 (33%) пацієнтам групи спостереження була проведена променева терапія протягом 8 років після рандомізації.

Показник п’ятирічної виживаності без біохімічної прогресії захворювання становив 85% у групі ад’ювантної терапії та 88% — у групі спостережної тактики (коефіцієнт ризиків (КР) 1,10, 95%, довірчий інтервал (ДІ) 0,81–1,49, р=0,56).

Непротокольна гормональна терапія протягом 5 років після проведення простатектомії становила 93% у групі ад’ювантної терапії та 92% — у групі спостережної стратегії (КР 0,88, 95% ДІ 0,58–1,33, р=0,53). Крім того, під час проведення дослідження деякі пацієнти повідомляли про нетримання сечі (через рік після ад’ювантної променевої терапії) та уретральну стриктуру 3–4-ї стадії (через 2 роки у 6% пацієнтів групи ад’ювантної променевої терапії та у 4% пацієнтів групи спостережної стратегії) (р=0,020).

Висновки

Результати дослідження RADICALS-RT не підтримують застосування ад’ювантної променевої терапії у пацієнтів з РПЗ після радикальної простатектомії. Ад’ювантна променева терапія підвищує ризик розвитку нетримання сечі й уретральної стриктури. Дослідники зазначають, що спостережна тактика з променевою терапією на вимогу (при біохімічній прогресії захворювання) повинна бути стратегією вибору після радикальної простатектомії.

Нагадуємо, що попередні результати досліджень повідомляли, що носії мутації гена BRCA2 мають вищу частоту виявлення РПЗ, він діагностується у молодшому віці порівняно з чоловіками, які не мають мутації гена BRCA2.

  • Hackman G., Taari K., Tammela T.L. et al. (2019) Randomised trial of adjuvant radiotherapy following radical prostatectomy versus radical prostatectomy alone in prostate cancer patients with positive margins or extracapsular extension. Eur. Urol., 76(6): 586–595.
  • Page E.C., Bancroft E.K., Brook M.N. et al. (2019) Interim Results from the IMPACT Study: Evidence for Prostate-specific Antigen Screening in BRCA2 Mutation Carriers. Eur. Urol., 76(6): 831–842 (https://doi.org/10.1016/j.eururo.2019.08.019).
  • Parker C., Clarke N.W., Cook A.D. et al. (2020) Timing of radiotherapy after radical prostatectomy (RADICALS-RT): a randomised, controlled phase 3 trial. The Lancet, Sepr 28. DOI:https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)31553-1.
  • Tewari A. (2020) ESMO 2019: Timing of Radiotherapy after Radical Prostatectomy: First Results from the RADICALS Radiation Therapy Randomised Controlled Trial. UroToday.
  • Vatne K., Stensvold A., Myklebust T.A. et al. (2017) Pre- and post-prostatectomy variables associated with pelvic post-operative radiotherapy in prostate cancer patients: a national registry-based study. Acta Oncol., 56: 1295–1301.

Анна Хиць

Рак передміхурової залози — злоякісне новоутворення, що виникає з епітелію альвеолярно-клітинних залоз, що виходить на перші позиції у структурі онкозахворювань чоловічого населення європейських країн. Радикальна простатектомія є стандартним методом лікування клінічно локалізованого раку передміхурової залози, після якої часто призначають післяопераційну променеву терапію. Однак і досі залишається невизначеним питання щодо користі від проведення променевої терапії після радикальної простатектомії з приводу раку передміхурової залози
Дополнительно:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *